Кавано та Гендерсон встановили світові рекорди в марафонській спортивній ходьбі
Go to champion.com.ua
Японець Масаторо Кавано та австралійка Ребекка Гендерсон встановили світові рекорди серед чоловіків та жінок в марафонській спортивній ходьбі.
Про це повідомляє Rеutеrs.
Кавано досягнув фінішної лінії за 2 години 55 хвилин та 14 секунд. Це сталося під час Всеяпонських змагань зі спортивної ходьби в Такахаті.
Варто відзначити, що це перший світовий рекорд, який був встановлений серед чоловіків у цій дисципліні.
Wоrld Аthlеtісs визнала напівмарафон та марафон офіційними дисциплінами у спортивній ходьбі у січні цього року. Ними замінили змагання на 20 км та 35 км відповідно.
Натомість Гендерсон завершила марафон за 3 години 14 хвилин 52 секунди. До цього найкращий показник у цій дисципліні мала італійка Софія Фіоріні (3:15:11), якій вдалося його досягнути під час чемпіонату Європи з легкої атлетики в Бірмінгемі.
Додамо, що Кавано ставав віцечемпіоном світу у 2022 році та здобув бронзову медаль на світовій першості 2023 року зі спортивної ходьби на 35 км. Окрім того, атлет представляв Японію на Олімпійських іграх-2020 у Токіо.
Своєю чергою Гендерсон протягом кар'єри виграла "бронзу" на дистанції 10 000 м на Іграх Співдружності-2026 та посіла третє місце на командному чемпіонаті світу зі спортивної ходьби. Двічі брала участь в Олімпіадах: у Токіо-2020 та у Парижі-2024.
Нагадаємо, що напередодні олімпійська чемпіонка Марія Перес розповіла про зневагу до спортивної ходьби серед керівництва легкої атлетики.
Про це повідомляє Rеutеrs.
Кавано досягнув фінішної лінії за 2 години 55 хвилин та 14 секунд. Це сталося під час Всеяпонських змагань зі спортивної ходьби в Такахаті.
Варто відзначити, що це перший світовий рекорд, який був встановлений серед чоловіків у цій дисципліні.
Wоrld Аthlеtісs визнала напівмарафон та марафон офіційними дисциплінами у спортивній ходьбі у січні цього року. Ними замінили змагання на 20 км та 35 км відповідно.
Натомість Гендерсон завершила марафон за 3 години 14 хвилин 52 секунди. До цього найкращий показник у цій дисципліні мала італійка Софія Фіоріні (3:15:11), якій вдалося його досягнути під час чемпіонату Європи з легкої атлетики в Бірмінгемі.
Додамо, що Кавано ставав віцечемпіоном світу у 2022 році та здобув бронзову медаль на світовій першості 2023 року зі спортивної ходьби на 35 км. Окрім того, атлет представляв Японію на Олімпійських іграх-2020 у Токіо.
Своєю чергою Гендерсон протягом кар'єри виграла "бронзу" на дистанції 10 000 м на Іграх Співдружності-2026 та посіла третє місце на командному чемпіонаті світу зі спортивної ходьби. Двічі брала участь в Олімпіадах: у Токіо-2020 та у Парижі-2024.
Нагадаємо, що напередодні олімпійська чемпіонка Марія Перес розповіла про зневагу до спортивної ходьби серед керівництва легкої атлетики.
Go to champion.com.uaВерро і Тамбері визнані найкращими легкоатлетами Європи 2026 року
Go to champion.com.ua
Швейцарка Одрі Верро та італієць Джанмарко Тамбері отримали нагороди "Легкоатлетка року" і "Легкоатлет року" на церемонії Еurореаn Аthlеtісs Gоldеn Тrасks у Лозанні.
Про це повідомляє сайт Європейської легкоатлетичної асоціації.
Верро випередила у голосуванні італійку Надію Баттоклетті та британку Емі Гант.
Тамбері став переможцем чоловічої номінації, де серед фіналістів також були швед Арманд Дуплантіс і грек Мілтіадіс Тентоглу.
Для Верро нагорода стала визнанням яскравого сезону на дистанції 800 метрів.
Водночас Тамбері цього року здобув четвертий титул чемпіона Європи у стрибках у висоту, а згодом переміг на Wоrld Аthlеtісs Ultіmаtе Сhаmріоnshірs, показавши найкращий результат сезону у світі – 2,37 м.
Серед десяти претенденток на жіночу нагороду була й українка Ярослава Магучіх. У 2026 році вона стала чемпіонкою Європи та світу в приміщенні, а також перемогла на Wоrld Аthlеtісs Ultіmаtе Сhаmріоnshір. До трійки фіналісток українка не потрапила.
Напередодні світова рекордсменка зі стрибків у висоту Ярослава Магучіх розповіла, що 15 жовтня розпочинає підготовку до зимового сезону та протестує тренувальну базу у Лос-Анджелесі.
Про це повідомляє сайт Європейської легкоатлетичної асоціації.
Верро випередила у голосуванні італійку Надію Баттоклетті та британку Емі Гант.
Тамбері став переможцем чоловічої номінації, де серед фіналістів також були швед Арманд Дуплантіс і грек Мілтіадіс Тентоглу.
Для Верро нагорода стала визнанням яскравого сезону на дистанції 800 метрів.
Водночас Тамбері цього року здобув четвертий титул чемпіона Європи у стрибках у висоту, а згодом переміг на Wоrld Аthlеtісs Ultіmаtе Сhаmріоnshірs, показавши найкращий результат сезону у світі – 2,37 м.
Серед десяти претенденток на жіночу нагороду була й українка Ярослава Магучіх. У 2026 році вона стала чемпіонкою Європи та світу в приміщенні, а також перемогла на Wоrld Аthlеtісs Ultіmаtе Сhаmріоnshір. До трійки фіналісток українка не потрапила.
Напередодні світова рекордсменка зі стрибків у висоту Ярослава Магучіх розповіла, що 15 жовтня розпочинає підготовку до зимового сезону та протестує тренувальну базу у Лос-Анджелесі.
Go to champion.com.uaБуло важко: Левченко розповіла про підготовку до нового сезону
Go to champion.com.ua
Україська легкоатлетка Юлія Левченко поділилась інформацією про свій фізичний стан та підготовку до нового сезону.
Слова спортсменки наводить Суспільне Спорт.
"Вже тренуюся два з половиною тижні. Поступово вийшла з відпочинку. Було важко – тіло все забуває. Зараз продовжуватимемо підготовку у Києві. Настрій хороший, бойовий. Треба нагуляти апетит до змагального сезону – більше працювати, але без думок про майбутні старти", – розповіла Левченко.
Нагадаємо, цього сезону Левченко виграла етап Діамантової ліги в Сямені та завоювала "срібло" чемпіонату світу в приміщенні.
Читайте також :
Фото
Левченко замилувала мережу осінніми фото: українська стрибунка показала атмосферний образ
Напередодні українка завершила сезон шостим місцем на абсолютному чемпіонаті світу. Раніше став відомий календар Діамантової ліги на сезон-2027.
Слова спортсменки наводить Суспільне Спорт.
"Вже тренуюся два з половиною тижні. Поступово вийшла з відпочинку. Було важко – тіло все забуває. Зараз продовжуватимемо підготовку у Києві. Настрій хороший, бойовий. Треба нагуляти апетит до змагального сезону – більше працювати, але без думок про майбутні старти", – розповіла Левченко.
Нагадаємо, цього сезону Левченко виграла етап Діамантової ліги в Сямені та завоювала "срібло" чемпіонату світу в приміщенні.
Читайте також :
Фото
Левченко замилувала мережу осінніми фото: українська стрибунка показала атмосферний образ
Напередодні українка завершила сезон шостим місцем на абсолютному чемпіонаті світу. Раніше став відомий календар Діамантової ліги на сезон-2027.
Go to champion.com.uaТорунь прийме чемпіонат Європи з легкої атлетики в приміщенні 2029 року
Go to champion.com.ua
Польське місто Торунь отримало право провести чемпіонат Європи з легкої атлетики в приміщенні 2029 року.
Рішення ухвалила Європейська легкоатлетична асоціація на засіданні Ради в Лозанні 22 жовтня.
Змагання заплановані на 1–4 березня 2029 року. Це буде 40-й чемпіонат Європи в приміщенні. Торунь уже приймав турнір у 2021 році.
Наступний чемпіонат Європи в приміщенні відбудеться у 2027 році у Валенсії – з 4 до 7 березня.
Напередодні також стало відомо, що сезон Діамантової ліги–2027 розпочнеться 7 травня в Досі та завершиться фіналом у Цюриху 25–26 серпня.
Рішення ухвалила Європейська легкоатлетична асоціація на засіданні Ради в Лозанні 22 жовтня.
Змагання заплановані на 1–4 березня 2029 року. Це буде 40-й чемпіонат Європи в приміщенні. Торунь уже приймав турнір у 2021 році.
Наступний чемпіонат Європи в приміщенні відбудеться у 2027 році у Валенсії – з 4 до 7 березня.
Напередодні також стало відомо, що сезон Діамантової ліги–2027 розпочнеться 7 травня в Досі та завершиться фіналом у Цюриху 25–26 серпня.
Go to champion.com.uaЧемпіона Австралії з бігу на 100 м було заарештовано за підозрою у непристойному поводженні з дітьми
Чемпіона Австралії з бігу на 100 м Джейка Дорана затримала поліція у Таунсвіллі за підозрою у непристойному поводженні з дітьми.
Про це повідомляє Тhе Guаrdіаn.
Легкоатлет наразі перебуває на волі, оскільки за нього сплатили заставу, аби він з'явився у магістратському суді 5 листопада.
Зазначається, Дорана було доставлено до відділу поліції 13 жовтня цього року. Йому інкримінують непристойне поводження з дитиною віком до 16 років. Видання додає, що може йтися про нелегальні фільми.
Розслідування правоохоронних органів щодо дій австралійця охоплювали період з січня 2025 року до вересня 2026 року.
Під час слідчих дій Федерація легкої атлетики заборонила Дорану брати участь у спортивних змаганнях та додала, що він не обіймає жодних посад в організації.
"На підставі інформації, наданої Австралійській федерації легкої атлетики, організація застосувала до спортсмена тимчасові заходи, заборонивши йому відвідувати заходи клубу, членських асоціацій або Австралійської федерації легкої атлетики, а також заборонивши йому брати участь у тренуваннях з легкої атлетики.
Безпека та благополуччя всіх учасників нашого виду спорту мають першочергове значення, і ми дуже серйозно ставимося до всіх звинувачень такого характеру" – заявив речник.
Зауважимо, що Доран у 2022 році здобув звання чемпіона Австралії у спринті на 100 метрів, випередивши Едді Нкетію з часом 10,05 секунди.
Також 26-річний австралієць представляв свою країну на чемпіонаті світу з легкої атлетики, Іграх Співдружності та вигравав дві золоті медалі на океанській першості у 2022 році (100-метрівка та естафетний біг 4×100 метрів).
Окрім того, Доран працював у відділі розвитку бізнесу у Таfе Quееnslаnd та займався тренерством. Під час розгляду справи його було відсторонено від роботи.
"Згідно з інформацією, наявною на даний момент, ці звинувачення, як вважається, не пов'язані з роботою цієї особи в Таfе Quееnslаnd, і немає жодних ознак того, що вони стосуються студентів, співробітників, проведення навчальних занять, заходів на кампусі або діяльності Таfе Quееnslаnd.
Цього співробітника відсторонено від виконання службових обов'язків на час розгляду справи в суді", – йдеться у заяві речника Таfе Quееnslаnd.
Нагадаємо, що напередодні ексчемпіон світу за версією WВО Ліам Сміт постав перед судом у справі про напад на консьєржа.
Про це повідомляє Тhе Guаrdіаn.
Легкоатлет наразі перебуває на волі, оскільки за нього сплатили заставу, аби він з'явився у магістратському суді 5 листопада.
Зазначається, Дорана було доставлено до відділу поліції 13 жовтня цього року. Йому інкримінують непристойне поводження з дитиною віком до 16 років. Видання додає, що може йтися про нелегальні фільми.
Розслідування правоохоронних органів щодо дій австралійця охоплювали період з січня 2025 року до вересня 2026 року.
Під час слідчих дій Федерація легкої атлетики заборонила Дорану брати участь у спортивних змаганнях та додала, що він не обіймає жодних посад в організації.
"На підставі інформації, наданої Австралійській федерації легкої атлетики, організація застосувала до спортсмена тимчасові заходи, заборонивши йому відвідувати заходи клубу, членських асоціацій або Австралійської федерації легкої атлетики, а також заборонивши йому брати участь у тренуваннях з легкої атлетики.
Безпека та благополуччя всіх учасників нашого виду спорту мають першочергове значення, і ми дуже серйозно ставимося до всіх звинувачень такого характеру" – заявив речник.
Зауважимо, що Доран у 2022 році здобув звання чемпіона Австралії у спринті на 100 метрів, випередивши Едді Нкетію з часом 10,05 секунди.
Також 26-річний австралієць представляв свою країну на чемпіонаті світу з легкої атлетики, Іграх Співдружності та вигравав дві золоті медалі на океанській першості у 2022 році (100-метрівка та естафетний біг 4×100 метрів).
Окрім того, Доран працював у відділі розвитку бізнесу у Таfе Quееnslаnd та займався тренерством. Під час розгляду справи його було відсторонено від роботи.
"Згідно з інформацією, наявною на даний момент, ці звинувачення, як вважається, не пов'язані з роботою цієї особи в Таfе Quееnslаnd, і немає жодних ознак того, що вони стосуються студентів, співробітників, проведення навчальних занять, заходів на кампусі або діяльності Таfе Quееnslаnd.
Цього співробітника відсторонено від виконання службових обов'язків на час розгляду справи в суді", – йдеться у заяві речника Таfе Quееnslаnd.
Нагадаємо, що напередодні ексчемпіон світу за версією WВО Ліам Сміт постав перед судом у справі про напад на консьєржа.
"Салют чорної сили": історія протесту, що вийшов далеко за межі спорту
16 жовтня 1968 року Томмі Сміт, Пітер Норман і Джон Карлос піднялися на олімпійський п'єдестал у Мехіко після фіналу на 200 метрів. За кілька хвилин звичайна церемонія нагородження перетворилася на один із найвідоміших протестів світового спорту.
"Чемпіон" розповідає про "Салют чорної сили" – мовчазний жест, який став символом боротьби за права людини.
1968-й: рік, у якому світ не хотів мовчати
До Ігор у Мехіко світ підійшов розбурханим. У січні Тетський наступ змінив сприйняття війни у В'єтнамі в американському суспільстві. 4 квітня в Мемфісі застрелили Мартіна Лютера Кінга, після чого заворушення охопили десятки міст. У червні смертельно поранили Роберта Кеннеді, а наприкінці літа кадри жорстких сутичок поліції з антивоєнними демонстрантами біля з'їзду Демократичної партії у Чикаго побачила вся країна.
Напруга давно вийшла за межі політичних трибун. За рік до ОІ-1968 Мухаммед Алі відмовився від призову до армії США через війну у В'єтнамі. Його позбавили чемпіонського титулу та боксерської ліцензії в самому розквіті кар'єри. Один із найвідоміших американських спортсменів вже показав, якою може бути ціна публічної позиції.
На цьому тлі соціолог Гаррі Едвардс разом із темношкірими спортсменами створив Оlymріс Рrоjесt fоr Нumаn Rіghts (Олімпійський проєкт за права людини). Вони хотіли використати головну спортивну сцену планети, щоб говорити про расову нерівність у США. Одним із варіантів тиску певний час був навіть бойкот Олімпіади темношкірими американськими атлетами.
Вимоги руху були конкретними. Активісти домагалися повернення Мухаммеду Алі чемпіонського титулу та права боксувати, відставки президента МОК Ейвері Брендеджа та недопуску Південної Африки й Родезії, де влада належала білій меншості. Також вони вимагали більшого представництва темношкірих тренерів і функціонерів у спорті та виступали проти дискримінаційної політики Нью-Йоркського атлетичного клубу.
Серед тих, хто підтримував рух, були Томмі Сміт і Джон Карлос. Обидва представляли Коледж штату Сан-Хосе, де студентський активізм у ті роки тісно переплітався зі спортом.
До Мексики вони їхали у статусі зірок. 24-річний Сміт уже був одним із найсильніших спринтерів світу, а 23-річний Карлос за місяць до Ігор випередив його на американському відборі та пробіг 200 метрів за 19,92. Результат не ратифікували як світовий рекорд, але саме Джона вважали фаворитом олімпійського фіналу.
Та коли спортсмени почали з'їжджатися до Мехіко, сама країна-господар уже кілька місяців жила в умовах масштабних студентських протестів і дедалі жорсткішого протистояння з владою.
Протести мексиканських студентів
UNАМ
Організатори тим часом готували образ нової Мексики – з модерним дизайном Олімпіади-1968, яскравими плакатами, піктограмами та символом миру. Гасло Ігор звучало: "У мирі можливо все". Студенти використали ту саму візуальну мову вже для протесту: спортивні піктограми поступилися місцем гранатам, протигазам, багнетам, військовим чоботам і бомбам.
Протестний плакат мексиканських студентів напередодні Олімпіади-1968
2 жовтня, незадовго до церемонії відкриття, на площі Трьох культур у Тлателолько військові та поліція відкрили вогонь під час студентської демонстрації. Точну кількість загиблих не встановили й десятиліття потому.
Через десять днів стадіон був заповнений глядачами, делегації пройшли парадом, а президент Мексики Густаво Діас Ордас оголосив Олімпійські ігри відкритими. Свято спорту розпочалося, але напруга 1968-го нікуди не зникла.
І коли 16 жовтня Томмі Сміт і Джон Карлос вийшли на старт фіналу 200-метрівки, це вже була не просто боротьба за олімпійські медалі.
Забіг, після якого почалося головне
За кілька годин до нього участь Сміта опинилася під питанням. У півфіналі він пошкодив привідний м'яз, а гострий біль відчув уже після фінішу, коли сповільнювався. З доріжки американця забрали на ношах, однак на вирішальний старту він усе ж вийшов.
Фінальний забіг
Gеtty Іmаgеs
Карлос підтвердив статус фаворита вже на перших метрах. Він стрімко пройшов віраж і вийшов на пряму лідером. Але приблизно на екваторі дистанції Томмі почав його діставати, випередив земляка й останні метри біг уже з піднятими руками.
19,83 – новий світовий рекорд і олімпійське "золото".
Позаду сталася ще одна несподіванка. Австралієць Пітер Норман входив у фінішну пряму лише шостим, але відіграв кілька позицій і перед самою лінією випередив Карлоса. Норман став другим – 20,06, Джон отримав "бронзу" – 20,10.
На цьому спортивна частина дня фактично закінчилася. Проте не вона стала його головною подією.
Перед церемонією американці посвятили Нормана у свій задум – використати нагородження як мовчазний протест проти расової нерівності. За спогадами учасників, вони запитали австралійця, чи вірить він у права людини і в Бога. Пітер, який виріс у родині, пов'язаній з Армією спасіння, відповів ствердно та вирішив їх підтримати.
Для нього знайшли значок Оlymріс Рrоjесt fоr Нumаn Rіghts – такий самий, із яким мали вийти Сміт і Карлос. Його Норману передав член збірної США з академічного веслування Пол Гоффман.
Перед виходом з'ясувалося, що Джон залишив свої чорні рукавички в олімпійському селищі. Норман запропонував не відмовлятися від задуму, а розділити пару Сміта: Томмі одягнув праву рукавичку, Карлос – ліву.
У підсумку фактично кожна деталь їхнього виходу на п'єдестал мала своє значення.
Чорні рукавички символізували силу та єдність. Американці вийшли на нагородження без взуття, лише у чорних шкарпетках – нагадування про бідність темношкірого населення США. Сміт пов'язав на шию чорний шарф як символ чорної гордості, а Карлос одягнув намисто з чорних намистин – на згадку про жертв лінчувань і расистського насильства.
Джон залишив свою олімпійку розстебнутою, порушивши тогочасний етикет церемонії. Він зробив це на знак солідарності з робітниками Гарлема. Під нею була чорна футболка, якою бігун прикрив напис USА. Пізніше Карлос пояснював це соромом через те, наскільки повільно його країна рухалася до рівності.
І нарешті – маленькі значки ОРНR на грудях усіх трьох. Норман не був американцем, не належав до руху та не збирався піднімати кулак. Але він свідомо вирішив стати поруч.
Троє чоловіків піднялися на п'єдестал.
Коли зазвучав гімн США, Сміт і Карлос опустили голови в молитві за темношкірих американців. Потім Томмі підняв правий кулак, Джон – лівий. Норман стояв поруч, дивлячись уперед.
Спочатку стадіон майже завмер. Карлос згодом згадував моторошну тишу, яка настала після того, як вони підняли руки. Потім із трибун почали долинати свист та освистування.
Жодної промови. Жодного плаката. Кілька символів, два підняті кулаки та мовчання під американський гімн.
Салют чорної сили
Gеtty Іmаgеs
Згодом цей момент увійде в історію як Вlасk Роwеr sаlutе – "Салют чорної сили". Сам Сміт наполягав, що сенс був ширшим: для нього це був виступ за людські права та свободу.
Того ж вечора на пресконференції новоспечений рекордсмен пояснив свою позицію простіше: коли він перемагає, його називають американцем, але коли робить щось погане – одразу згадують колір його шкіри.
Наслідки почалися майже одразу.
Ціна одного жесту
У Мехіко все сталося швидко. Президент МОК Ейвері Брендедж вимагав покарання, американське керівництво зрештою поступилося: Сміта та Карлоса відсторонили від команди та змусили залишити Олімпійське селище. Медалі їм залишили. Але справжня ціна чекала вдома.
Після повернення до США почалися погрози смертю, образи та листи ненависті. Сміт згадував, що навіть замикав капот автомобіля, боячись, що туди можуть підкласти вибухівку. У вікна його будинку летіло каміння, телефоном погрожували йому та родині.
Спорт ще деякий час залишався поруч. Карлос провів один із найкращих сезонів своєї кар'єри у 1969 році, а згодом обоє спробували себе в американському футболі. Для Джона шанс у НФЛ обірвала травма коліна, після чого він ще пограв у Канадській футбольній лізі. Сміт провів короткий період у Цинциннаті Бенгалс.
Та за межами стадіонів життя ставало дедалі важчим. Обидва мали проблеми з роботою та фінансами. У 1977 році перша дружина Карлоса померла внаслідок самогубства. Сам бігун пізніше говорив, що тиск, під яким їхня родина жила після Мехіко, став одним із чинників цієї трагедії.
Олімпійські медалі в них залишилися. Але один вечір на п'єдесталі ще довго визначав те, як до них ставилися та як складалося їхнє життя. Лише значно пізніше обидва знайшли стабільність у тренерській, викладацькій та роботі з молоддю.
Пітер Норман повернувся до Австралії. Формального покарання МОК для нього не було, але на наступну Олімпіаду він уже не потрапив. Цю історію часто називають помстою за Мехіко, хоча Австралійський олімпійський комітет заперечує таку версію. Сам атлет свого рішення не зрікся.
І дружба, яка почалася перед кількахвилинною церемонією нагородження, пережила десятиліття. Коли Норман помер у 2006-му, Томмі Сміт і Джон Карлос прилетіли до Австралії. На похороні саме вони несли труну чоловіка, який 38 років тому підтримав їхній протест.
Визнання, якого довелося чекати
До того моменту історія вже починала дивитися на Мехіко інакше. У 2005 році в Університеті штату Сан-Хосе поставили монумент, що відтворює той самий олімпійський п'єдестал. Сміт – на першій сходинці, Карлос – на третій, обидва з піднятими кулаками.
Місце Нормана залишили порожнім. Так захотів сам Пітер. Він вирішив, що на другу сходинку має право піднятися кожен, хто захоче стати поруч із ними. На відкриття пам'ятника колишній бігун приїхав особисто.
Пам'ятник на честь Томмі Сміта та Джона Карлоса
Фото Рона Фонфера
Через сім років парламент Австралії офіційно визнав його роль у боротьбі за расову рівність і перепросив за ставлення до нього після Мехіко. Пітера на той момент уже не було серед живих.
Сміту та Карлосу на власне визнання також довелося чекати десятиліттями. У 2016-му вони вже не залишали Олімпійське селище під тиском чиновників, а стояли в Білому домі поруч із новим поколінням американських олімпійців. Барак Обама окремо згадав їхній протест і сказав, що суперечливий на той час жест допоміг змінити сприйняття таких виступів та відкрив більше можливостей для наступних поколінь.
Джон Карлос і Томмі Сміт під час зустрічі з Бараком Обамою у Білому домі, 2016 рік
Gеtty Іmаgеs
У 2020 році коло майже замкнулося. Wоrld Аthlеtісs присудила Сміту, Карлосу та посмертно Норману Президентську нагороду – за мужність, гідність і моральну силу того самого вчинку, за який двох із них у 1968-му вигнали з Олімпійського селища.
Сміт і Карлос не були першими спортсменами, які використовували свою популярність, щоб говорити про несправедливість. Але їхній мовчазний протест став одним із найсильніших символів спортивного активізму.
Два підняті кулаки й один чоловік, який залишився поруч, перетворили олімпійський п'єдестал на трибуну без мікрофона.
Через десятиліття до цього образу та самої ідеї спортсмена з позицією повертатимуться знову та знову. Мехіко-1968 показало, наскільки гучно може прозвучати голос атлета, навіть якщо він не вимовив ані слова.
Читайте також :
Фото
Хто стоїть за рішенням дискваліфікувати Гераскевича на Олімпійських іграх 2026
Світовий рекорд Сміта протримався майже 11 років. А мовчазний меседж на п'єдесталі пережив уже понад пів століття.
Читайте також :
Фото
Боб Бімон – володар олімпійського рекорду, який тримається вже 57 років
"Чемпіон" розповідає про "Салют чорної сили" – мовчазний жест, який став символом боротьби за права людини.
1968-й: рік, у якому світ не хотів мовчати
До Ігор у Мехіко світ підійшов розбурханим. У січні Тетський наступ змінив сприйняття війни у В'єтнамі в американському суспільстві. 4 квітня в Мемфісі застрелили Мартіна Лютера Кінга, після чого заворушення охопили десятки міст. У червні смертельно поранили Роберта Кеннеді, а наприкінці літа кадри жорстких сутичок поліції з антивоєнними демонстрантами біля з'їзду Демократичної партії у Чикаго побачила вся країна.
Напруга давно вийшла за межі політичних трибун. За рік до ОІ-1968 Мухаммед Алі відмовився від призову до армії США через війну у В'єтнамі. Його позбавили чемпіонського титулу та боксерської ліцензії в самому розквіті кар'єри. Один із найвідоміших американських спортсменів вже показав, якою може бути ціна публічної позиції.
На цьому тлі соціолог Гаррі Едвардс разом із темношкірими спортсменами створив Оlymріс Рrоjесt fоr Нumаn Rіghts (Олімпійський проєкт за права людини). Вони хотіли використати головну спортивну сцену планети, щоб говорити про расову нерівність у США. Одним із варіантів тиску певний час був навіть бойкот Олімпіади темношкірими американськими атлетами.
Вимоги руху були конкретними. Активісти домагалися повернення Мухаммеду Алі чемпіонського титулу та права боксувати, відставки президента МОК Ейвері Брендеджа та недопуску Південної Африки й Родезії, де влада належала білій меншості. Також вони вимагали більшого представництва темношкірих тренерів і функціонерів у спорті та виступали проти дискримінаційної політики Нью-Йоркського атлетичного клубу.
Серед тих, хто підтримував рух, були Томмі Сміт і Джон Карлос. Обидва представляли Коледж штату Сан-Хосе, де студентський активізм у ті роки тісно переплітався зі спортом.
До Мексики вони їхали у статусі зірок. 24-річний Сміт уже був одним із найсильніших спринтерів світу, а 23-річний Карлос за місяць до Ігор випередив його на американському відборі та пробіг 200 метрів за 19,92. Результат не ратифікували як світовий рекорд, але саме Джона вважали фаворитом олімпійського фіналу.
Та коли спортсмени почали з'їжджатися до Мехіко, сама країна-господар уже кілька місяців жила в умовах масштабних студентських протестів і дедалі жорсткішого протистояння з владою.
Протести мексиканських студентів
UNАМ
Організатори тим часом готували образ нової Мексики – з модерним дизайном Олімпіади-1968, яскравими плакатами, піктограмами та символом миру. Гасло Ігор звучало: "У мирі можливо все". Студенти використали ту саму візуальну мову вже для протесту: спортивні піктограми поступилися місцем гранатам, протигазам, багнетам, військовим чоботам і бомбам.
Протестний плакат мексиканських студентів напередодні Олімпіади-1968
2 жовтня, незадовго до церемонії відкриття, на площі Трьох культур у Тлателолько військові та поліція відкрили вогонь під час студентської демонстрації. Точну кількість загиблих не встановили й десятиліття потому.
Через десять днів стадіон був заповнений глядачами, делегації пройшли парадом, а президент Мексики Густаво Діас Ордас оголосив Олімпійські ігри відкритими. Свято спорту розпочалося, але напруга 1968-го нікуди не зникла.
І коли 16 жовтня Томмі Сміт і Джон Карлос вийшли на старт фіналу 200-метрівки, це вже була не просто боротьба за олімпійські медалі.
Забіг, після якого почалося головне
За кілька годин до нього участь Сміта опинилася під питанням. У півфіналі він пошкодив привідний м'яз, а гострий біль відчув уже після фінішу, коли сповільнювався. З доріжки американця забрали на ношах, однак на вирішальний старту він усе ж вийшов.
Фінальний забіг
Gеtty Іmаgеs
Карлос підтвердив статус фаворита вже на перших метрах. Він стрімко пройшов віраж і вийшов на пряму лідером. Але приблизно на екваторі дистанції Томмі почав його діставати, випередив земляка й останні метри біг уже з піднятими руками.
19,83 – новий світовий рекорд і олімпійське "золото".
Позаду сталася ще одна несподіванка. Австралієць Пітер Норман входив у фінішну пряму лише шостим, але відіграв кілька позицій і перед самою лінією випередив Карлоса. Норман став другим – 20,06, Джон отримав "бронзу" – 20,10.
На цьому спортивна частина дня фактично закінчилася. Проте не вона стала його головною подією.
Перед церемонією американці посвятили Нормана у свій задум – використати нагородження як мовчазний протест проти расової нерівності. За спогадами учасників, вони запитали австралійця, чи вірить він у права людини і в Бога. Пітер, який виріс у родині, пов'язаній з Армією спасіння, відповів ствердно та вирішив їх підтримати.
Для нього знайшли значок Оlymріс Рrоjесt fоr Нumаn Rіghts – такий самий, із яким мали вийти Сміт і Карлос. Його Норману передав член збірної США з академічного веслування Пол Гоффман.
Перед виходом з'ясувалося, що Джон залишив свої чорні рукавички в олімпійському селищі. Норман запропонував не відмовлятися від задуму, а розділити пару Сміта: Томмі одягнув праву рукавичку, Карлос – ліву.
У підсумку фактично кожна деталь їхнього виходу на п'єдестал мала своє значення.
Чорні рукавички символізували силу та єдність. Американці вийшли на нагородження без взуття, лише у чорних шкарпетках – нагадування про бідність темношкірого населення США. Сміт пов'язав на шию чорний шарф як символ чорної гордості, а Карлос одягнув намисто з чорних намистин – на згадку про жертв лінчувань і расистського насильства.
Джон залишив свою олімпійку розстебнутою, порушивши тогочасний етикет церемонії. Він зробив це на знак солідарності з робітниками Гарлема. Під нею була чорна футболка, якою бігун прикрив напис USА. Пізніше Карлос пояснював це соромом через те, наскільки повільно його країна рухалася до рівності.
І нарешті – маленькі значки ОРНR на грудях усіх трьох. Норман не був американцем, не належав до руху та не збирався піднімати кулак. Але він свідомо вирішив стати поруч.
Троє чоловіків піднялися на п'єдестал.
Коли зазвучав гімн США, Сміт і Карлос опустили голови в молитві за темношкірих американців. Потім Томмі підняв правий кулак, Джон – лівий. Норман стояв поруч, дивлячись уперед.
Спочатку стадіон майже завмер. Карлос згодом згадував моторошну тишу, яка настала після того, як вони підняли руки. Потім із трибун почали долинати свист та освистування.
Жодної промови. Жодного плаката. Кілька символів, два підняті кулаки та мовчання під американський гімн.
Салют чорної сили
Gеtty Іmаgеs
Згодом цей момент увійде в історію як Вlасk Роwеr sаlutе – "Салют чорної сили". Сам Сміт наполягав, що сенс був ширшим: для нього це був виступ за людські права та свободу.
Того ж вечора на пресконференції новоспечений рекордсмен пояснив свою позицію простіше: коли він перемагає, його називають американцем, але коли робить щось погане – одразу згадують колір його шкіри.
Наслідки почалися майже одразу.
Ціна одного жесту
У Мехіко все сталося швидко. Президент МОК Ейвері Брендедж вимагав покарання, американське керівництво зрештою поступилося: Сміта та Карлоса відсторонили від команди та змусили залишити Олімпійське селище. Медалі їм залишили. Але справжня ціна чекала вдома.
Після повернення до США почалися погрози смертю, образи та листи ненависті. Сміт згадував, що навіть замикав капот автомобіля, боячись, що туди можуть підкласти вибухівку. У вікна його будинку летіло каміння, телефоном погрожували йому та родині.
Спорт ще деякий час залишався поруч. Карлос провів один із найкращих сезонів своєї кар'єри у 1969 році, а згодом обоє спробували себе в американському футболі. Для Джона шанс у НФЛ обірвала травма коліна, після чого він ще пограв у Канадській футбольній лізі. Сміт провів короткий період у Цинциннаті Бенгалс.
Та за межами стадіонів життя ставало дедалі важчим. Обидва мали проблеми з роботою та фінансами. У 1977 році перша дружина Карлоса померла внаслідок самогубства. Сам бігун пізніше говорив, що тиск, під яким їхня родина жила після Мехіко, став одним із чинників цієї трагедії.
Олімпійські медалі в них залишилися. Але один вечір на п'єдесталі ще довго визначав те, як до них ставилися та як складалося їхнє життя. Лише значно пізніше обидва знайшли стабільність у тренерській, викладацькій та роботі з молоддю.
Пітер Норман повернувся до Австралії. Формального покарання МОК для нього не було, але на наступну Олімпіаду він уже не потрапив. Цю історію часто називають помстою за Мехіко, хоча Австралійський олімпійський комітет заперечує таку версію. Сам атлет свого рішення не зрікся.
І дружба, яка почалася перед кількахвилинною церемонією нагородження, пережила десятиліття. Коли Норман помер у 2006-му, Томмі Сміт і Джон Карлос прилетіли до Австралії. На похороні саме вони несли труну чоловіка, який 38 років тому підтримав їхній протест.
Визнання, якого довелося чекати
До того моменту історія вже починала дивитися на Мехіко інакше. У 2005 році в Університеті штату Сан-Хосе поставили монумент, що відтворює той самий олімпійський п'єдестал. Сміт – на першій сходинці, Карлос – на третій, обидва з піднятими кулаками.
Місце Нормана залишили порожнім. Так захотів сам Пітер. Він вирішив, що на другу сходинку має право піднятися кожен, хто захоче стати поруч із ними. На відкриття пам'ятника колишній бігун приїхав особисто.
Пам'ятник на честь Томмі Сміта та Джона Карлоса
Фото Рона Фонфера
Через сім років парламент Австралії офіційно визнав його роль у боротьбі за расову рівність і перепросив за ставлення до нього після Мехіко. Пітера на той момент уже не було серед живих.
Сміту та Карлосу на власне визнання також довелося чекати десятиліттями. У 2016-му вони вже не залишали Олімпійське селище під тиском чиновників, а стояли в Білому домі поруч із новим поколінням американських олімпійців. Барак Обама окремо згадав їхній протест і сказав, що суперечливий на той час жест допоміг змінити сприйняття таких виступів та відкрив більше можливостей для наступних поколінь.
Джон Карлос і Томмі Сміт під час зустрічі з Бараком Обамою у Білому домі, 2016 рік
Gеtty Іmаgеs
У 2020 році коло майже замкнулося. Wоrld Аthlеtісs присудила Сміту, Карлосу та посмертно Норману Президентську нагороду – за мужність, гідність і моральну силу того самого вчинку, за який двох із них у 1968-му вигнали з Олімпійського селища.
Сміт і Карлос не були першими спортсменами, які використовували свою популярність, щоб говорити про несправедливість. Але їхній мовчазний протест став одним із найсильніших символів спортивного активізму.
Два підняті кулаки й один чоловік, який залишився поруч, перетворили олімпійський п'єдестал на трибуну без мікрофона.
Через десятиліття до цього образу та самої ідеї спортсмена з позицією повертатимуться знову та знову. Мехіко-1968 показало, наскільки гучно може прозвучати голос атлета, навіть якщо він не вимовив ані слова.
Читайте також :
Фото
Хто стоїть за рішенням дискваліфікувати Гераскевича на Олімпійських іграх 2026
Світовий рекорд Сміта протримався майже 11 років. А мовчазний меседж на п'єдесталі пережив уже понад пів століття.
Читайте також :
Фото
Боб Бімон – володар олімпійського рекорду, який тримається вже 57 років
Рей Юрі – найкращий стрибун усіх часів, якого називали Людина-жаба
Цей легкоатлет здобув 8 золотих олімпійських нагород. Більше за нього таке робили лише легендарні Пааво Нурмі та Карл Льюїс – по 9, стільки ж – феноменальний Усейн Болт.
Проте ім'я Рея Юрі (Rаy Еwry) сьогодні відоме тільки вузькому колу любителів спорту. Адже він виступав дуже давно та у тих дисциплінах, яких вже понад сторіччя немає в олімпійській програмі. Йдеться про стрибки з місця – у довжину, висоту та потрійний стрибок. За нечувану стрибучість сучасники прозвали Рея Юрі "Людина-жаба" (Нumаn Frоg).
І особливо цікаво те, що мова про людину, якій у дитинстві пророкували пересуватися все життя на інвалідному візку.
Головним джерелом відомостей про життя Рея Юрі є його онук і біограф Томас Карсон, який працював зі щоденниками чемпіона. Він написав книгу "Історія Рея Юрі" (2020).
Реймонд Кларенс Юрі народився в місті Лафайєт (штат Індіана) 14 жовтня 1873 року. Доля почала важко випробовувати його дуже рано: у 5 років він осиротів, а у 7 захворів на поліомієліт.
Проте саме боротьба з важкою хворобою стала базою для майбутніх надзвичайних спортивних успіхів хлопця. Лікарі в Лафайєті, які кололи йому довгими голками навколо колін без якоїсь нервової реакції, були впевнені, що Рей залишиться паралізованим на все життя. Але одна лікарка (історія не зберегла для нас її імені – Юрі у своїх щоденниках називав її просто "вона") запропонувала маленькому пацієнтові серію вправ для зміцнення ніг. Юрі тренував ноги, поки не зміг ходити, а потім збільшував їхню силу за допомогою стрибків.
Така методика стрибкових тренувань у 1980-ті роки стала відома як пліометрика (термін запропонував Фред Вілт, член збірної США зі стаєрського бігу). Пліометричні вправи використовують вибухові, швидкі рухи для кращого прояву м'язової сили та швидкості. Ці вправи допомагають м'язам розвивати найбільші зусилля за найменший можливий проміжок часу.
Такі вправи допомогли Рею не лише здолати хворобу, а й стати здібним спортсменом. Він виріс дуже високим для свого часу (185 см) та міцним юнаком. І, за свідченнями сучасників, вельми привабливим: на деяких фото він нагадує Джека Лондона. Коли 1890 року Юрі вступив до Університету Пердью (Рurduе Unіvеrsіty, місто Вест Лафайєт, Індіана), то грав там у американський футбол і став капітаном команди з легкої атлетики.
Юрі привів команду Пердью до її першого в історії титулу національного чемпіона з легкої атлетики та особисто побив світові рекорди у стрибках у висоту з місця, стрибках у довжину з місця та потрійному стрибку з місця (також відомому як "стрибай, крокуй та скачи", hор, stер аnd jumр).
Gеtty Іmаgеs
Рей здобув у Пердью ступінь бакалавра та магістра з цивільного та машинобудівного будівництва (1897) та деякий час викладав там інженерію наприкінці 1890-х років. Як спортсмен він виступав за клуб Рurduе Воіlеrmаkеrs (Котельники Пердью). Потім у 1899 році він переїхав до Нью-Джерсі, де працював інженером з гідравліки та став членом Нью-Йоркського атлетичного клубу.
Прозваний "Людиною-жабою" за свою неймовірну стрибкову здатність, Юрі був 15-разовим чемпіоном США у трьох своїх дисциплінах з 1898 по 1910 рік. Він, безсумнівно, здобув би ще більше титулів, якби стрибки з місця не були виключені з програми змагань ААU (Аmаtеur Аthlеtіс Unіоn, Любительської легкоатлетичної спілки) на шість років.
За словами Томаса Карсона, Юрі був настільки домінуючим у стрибках з місця, що його виступи видавалися навіть трохи нудними."Після того, як усі викладалися на повну, Рей виходив, випереджав суперника на пів фута або більше і йшов із золотою медаллю", – каже онук легенди.
Свої головні золоті медалі Рей Юрі виборов на Олімпійських іграх, де не програв жодного змагання, у якому брав участь. Олімпіад у його житті офіційно було 3, а фактично – 4. І медалей було офіційно 8, а фактично – 10. Про це далі.
Рей Юрі святкує перемогу у стрибках у довжину з місця на Літніх Олімпійських іграх 1908 у Лондоні, 20 липня 1908 року
Gеtty Іmаgеs
На своїх перших Олімпійських іграх у Парижі-1900 Юрі виграв золоті медалі у всіх трьох стрибках з місця; причому всі три фінали відбулися в один день (16 липня).
Змагання у стрибках у довжину Рей виграв з результатом 3,30 м, випередивши іншого американця Ірвіна Бакстера на 17 см. У стрибках у висоту він переміг зі світовим рекордом 1,65 м, знову випередивши Бакстера, тепер на 13 см. У потрійному стрибку Рей був кращим за Ірвіна на 63 см з результатом 10,58 м. Всі його показники стали олімпійськими рекордами – адже дисципліни дебютували в олімпійській програмі.
На домашніх літніх Олімпійських іграх 1904 року в Сент-Луїсі Юрі успішно захистив усі три свої титули. У стрибках у довжину він переміг зі світовим рекордом 3,47 м, випередивши при цьому срібного призера Чарльза Кінга на 20 см. У стрибках у висоту Рей обмежився 1,60 м, проте срібний призер Джозеф Стедлер відстав на 16 см. У потрійному стрибку Юрі показав 10,54 м – на 38 см краще за Чарльза Кінга. Конкурувати з ним було неможливо.
А за два роки Рей Юрі виступив в Афінах на "проміжних" (Іntеrсаlаtеd) Олімпійських іграх. Ідея тих змагань полягала у вшануванні 10-річчя перших сучасних Олімпійських ігор в Афінах-1896 з подальшим проведенням такого спортивного форуму у роки між офіційними Олімпіадами. Але через напружену політичну ситуацію на Балканах провести Ігри 1910 року не вдалося, у 1914 році взагалі почалась Перша світова війна, й ідея поступово вмерла.
Хоча Міжнародний олімпійський комітет визнав ОІ-1906 офіційними і назвав їх "Другими Міжнародними Олімпійськими іграми в Афінах", у 1949 році цей статус був скасований. Події 1906 року, включаючи встановлення нових рекордів та завоювання медалей, більше не визнавалися МОК. Олімпійські ігри 1906 року часто називають "втраченими" або "забутими" іграми. За іронією долі, це була одна з найкраще організованих та відвідуваних подій того часу (20 країн-учасниць, 854 атлети). Цим Іграм приписують порятунок ідеї Олімпіади (у Сент-Луїсі було низьке представництво за повного домінування господарів-американців) та встановлення стандарту для майбутніх Ігор.
Рей Юрі в Афінах-1906 виграв стрибки з місця у довжину (3,30 м) та у висоту (1,56 м). Потрійний стрибок не включили до програми. Тож певний час після завершення кар'єри його вважали 10-разовим олімпійським чемпіоном…
Такий же успіх був у непереможної Людини-жаби і на ОІ-1908 у Лондоні. 35-річний Юрі виграв стрибки у довжину (3,33 м) та у висоту (1,57 м). Але цього разу його перевага над суперниками була невеличкою: він випередив грека Константіноса Циклітіраса, молодшого на 15 років, на 10 см у довжині і на 2 см у висоті.
23 липня 1908 року: Рей Юрі під час змагань зі стрибків у висоту з місця на Олімпійських іграх у Лондоні
Gеtty Іmаgеs
Час взяв своє: у віці 39 років Юрі подав заявку до олімпійської збірної США на Ігри 1912 року, але не досяг успіху. Втім, його олімпійські рекорди у Стокгольмі встояли: чемпіони у стрибках у висоту (відразу четверо) показали результат на 15 см нижчий, а чемпіон у стрибках у довжину (той же Циклітірас) – на 10 см менший.
Світові рекорди Рея Юрі виглядають так: стрибки у висоту – 1,675 м (1900), стрибки у довжину – 3,47 м (1904), потрійний стрибок – 10,86 м (1901). Все з місця, без будь-якого розбігу.
Він був справжнім унікумом. Його рекорд у стрибках у довжину з місця (3,47 метра або 11 футів 5 дюймів) все ще діяв, коли ця дисципліна була скасована на міжнародному рівні в 1930-х роках.
Нік Вінкельман, директор з викладання спортивних досягнень в інституті Аthlеtеs' Реrfоrmаnсе, який готує найкращих гравців-студентів до кар'єри у НФЛ, стверджує, що нинішні гравці не наближаються до Рея Юрі. Найкращий гравець НФЛ стрибнув у довжину на 11 футів, жоден з гравців не фіксував вертикального стрибка на 4 фути. А Юрі стрибав більше ніж на 5 футів.
"Я не можу уявити, щоб хтось піднімав свої стегна, свій центр маси, так високо", – каже Вінкельман."А уявіть собі, як це – з місця взяти висоту 1,6 м. Колись давно, будучи старшокласником, я займався важкою атлетикою у славетному запорізькому "Спартаку", де тоді директором був Леонід Іванович Жаботинський. І якось я бачив, як майстер спорту міжнародного класу Микола Харчук, штангіст першої важкої ваги, на спір застрибнув з місця на гімнастичного козла. Це було вражаюче. Але висота козла навіть на максимумі складає 1,35 м. Щоправда, й зріст Харчука був 170 см, на 15 см менший за Юрі…"
usорm.оrg
Після закінчення олімпійської кар'єри з 1912 року Юрі працював у Нью-Йоркській раді водопостачання, згодом – на посаді головного інженера системи Ашокан (водопостачання Нью-Йорка). Він допомагав проектувати котли для військово-морських кораблів США під час Першої світової війни та був провідним інженером у будівництві акведука, який досі доставляє воду з гір Кетскілл до Нью-Йорка.
Великий чемпіон, найкращий стрибун усіх часів помер 29 вересня 1937 року в Нью-Йорку. У медичному висновку було зазначено: від природних причин, пов'язаних із похилим віком та наслідками хронічного артриту, перенесеного в пізні роки життя. Але поза сумнівом свою роль у смерті Юрі також зіграли хвороба дитинства та спортивні навантаження.
Його дружина, Нелл Джонсон Юрі, також уродженка Лафайєта та випускниця Університету Пердью, померла в 1931 році. Батьків пережила їхня донька Мері Елізабет Юрі.
Попри те, що дисципліни, в яких перемагав Рей Юрі, були давно виключені з олімпійської програми, попри те, що його рекордні досягнення з кількості олімпійського золота були згодом перекриті, Америка неодноразово віддваала данину пам'яті великого атлета.
У 1983 році Юрі було обрано до Зали олімпійської слави США серед перших номінантів.
У серпні 2011 року Рада директорів міського урядування Лафайєта відкрила Молодіжний програмний центр LUМ Rаy Еwry.
У липні 2012 року громада Лафайєта вшанувала Рея Юрі пам'ятником у середній школі імені Джефферсона.
У серпні 2014 року Департамент транспорту Індіани назвав ділянку траси US 231 на честь Рея Юрі. Траса, що пролягає вздовж кампусу Університету Пердью у Вест Лафайєті, офіційно відома як Меmоrіаl Раrkwаy Rаymоnd Сlаrеnсе Еwry.
У 2019 році в Університеті Пердью було відкрито Центр спортивної інженерії імені Рея Юрі – спільний проєкт Інженерного коледжу Університету Пердью та Міжвузівської асоціації легкої атлетики. Ця структура, яку названо на честь олімпійця-рекордсмена та випускника Інженерного коледжу Рея Юрі, відображає його пристрасть до спорту та інженерії.
На жаль, медалі Рея Юрі вкрали з Нью-Йоркського атлетичного клубу, їх так і не було знайдено. Але в історії олімпійського спорту він залишився назавжди на дуже почесному місці.
Читайте також :
Фото
Боб Бімон – володар олімпійського рекорду, який тримається вже 57 років
Проте ім'я Рея Юрі (Rаy Еwry) сьогодні відоме тільки вузькому колу любителів спорту. Адже він виступав дуже давно та у тих дисциплінах, яких вже понад сторіччя немає в олімпійській програмі. Йдеться про стрибки з місця – у довжину, висоту та потрійний стрибок. За нечувану стрибучість сучасники прозвали Рея Юрі "Людина-жаба" (Нumаn Frоg).
І особливо цікаво те, що мова про людину, якій у дитинстві пророкували пересуватися все життя на інвалідному візку.
Головним джерелом відомостей про життя Рея Юрі є його онук і біограф Томас Карсон, який працював зі щоденниками чемпіона. Він написав книгу "Історія Рея Юрі" (2020).
Реймонд Кларенс Юрі народився в місті Лафайєт (штат Індіана) 14 жовтня 1873 року. Доля почала важко випробовувати його дуже рано: у 5 років він осиротів, а у 7 захворів на поліомієліт.
Проте саме боротьба з важкою хворобою стала базою для майбутніх надзвичайних спортивних успіхів хлопця. Лікарі в Лафайєті, які кололи йому довгими голками навколо колін без якоїсь нервової реакції, були впевнені, що Рей залишиться паралізованим на все життя. Але одна лікарка (історія не зберегла для нас її імені – Юрі у своїх щоденниках називав її просто "вона") запропонувала маленькому пацієнтові серію вправ для зміцнення ніг. Юрі тренував ноги, поки не зміг ходити, а потім збільшував їхню силу за допомогою стрибків.
Така методика стрибкових тренувань у 1980-ті роки стала відома як пліометрика (термін запропонував Фред Вілт, член збірної США зі стаєрського бігу). Пліометричні вправи використовують вибухові, швидкі рухи для кращого прояву м'язової сили та швидкості. Ці вправи допомагають м'язам розвивати найбільші зусилля за найменший можливий проміжок часу.
Такі вправи допомогли Рею не лише здолати хворобу, а й стати здібним спортсменом. Він виріс дуже високим для свого часу (185 см) та міцним юнаком. І, за свідченнями сучасників, вельми привабливим: на деяких фото він нагадує Джека Лондона. Коли 1890 року Юрі вступив до Університету Пердью (Рurduе Unіvеrsіty, місто Вест Лафайєт, Індіана), то грав там у американський футбол і став капітаном команди з легкої атлетики.
Юрі привів команду Пердью до її першого в історії титулу національного чемпіона з легкої атлетики та особисто побив світові рекорди у стрибках у висоту з місця, стрибках у довжину з місця та потрійному стрибку з місця (також відомому як "стрибай, крокуй та скачи", hор, stер аnd jumр).
Gеtty Іmаgеs
Рей здобув у Пердью ступінь бакалавра та магістра з цивільного та машинобудівного будівництва (1897) та деякий час викладав там інженерію наприкінці 1890-х років. Як спортсмен він виступав за клуб Рurduе Воіlеrmаkеrs (Котельники Пердью). Потім у 1899 році він переїхав до Нью-Джерсі, де працював інженером з гідравліки та став членом Нью-Йоркського атлетичного клубу.
Прозваний "Людиною-жабою" за свою неймовірну стрибкову здатність, Юрі був 15-разовим чемпіоном США у трьох своїх дисциплінах з 1898 по 1910 рік. Він, безсумнівно, здобув би ще більше титулів, якби стрибки з місця не були виключені з програми змагань ААU (Аmаtеur Аthlеtіс Unіоn, Любительської легкоатлетичної спілки) на шість років.
За словами Томаса Карсона, Юрі був настільки домінуючим у стрибках з місця, що його виступи видавалися навіть трохи нудними."Після того, як усі викладалися на повну, Рей виходив, випереджав суперника на пів фута або більше і йшов із золотою медаллю", – каже онук легенди.
Свої головні золоті медалі Рей Юрі виборов на Олімпійських іграх, де не програв жодного змагання, у якому брав участь. Олімпіад у його житті офіційно було 3, а фактично – 4. І медалей було офіційно 8, а фактично – 10. Про це далі.
Рей Юрі святкує перемогу у стрибках у довжину з місця на Літніх Олімпійських іграх 1908 у Лондоні, 20 липня 1908 року
Gеtty Іmаgеs
На своїх перших Олімпійських іграх у Парижі-1900 Юрі виграв золоті медалі у всіх трьох стрибках з місця; причому всі три фінали відбулися в один день (16 липня).
Змагання у стрибках у довжину Рей виграв з результатом 3,30 м, випередивши іншого американця Ірвіна Бакстера на 17 см. У стрибках у висоту він переміг зі світовим рекордом 1,65 м, знову випередивши Бакстера, тепер на 13 см. У потрійному стрибку Рей був кращим за Ірвіна на 63 см з результатом 10,58 м. Всі його показники стали олімпійськими рекордами – адже дисципліни дебютували в олімпійській програмі.
На домашніх літніх Олімпійських іграх 1904 року в Сент-Луїсі Юрі успішно захистив усі три свої титули. У стрибках у довжину він переміг зі світовим рекордом 3,47 м, випередивши при цьому срібного призера Чарльза Кінга на 20 см. У стрибках у висоту Рей обмежився 1,60 м, проте срібний призер Джозеф Стедлер відстав на 16 см. У потрійному стрибку Юрі показав 10,54 м – на 38 см краще за Чарльза Кінга. Конкурувати з ним було неможливо.
А за два роки Рей Юрі виступив в Афінах на "проміжних" (Іntеrсаlаtеd) Олімпійських іграх. Ідея тих змагань полягала у вшануванні 10-річчя перших сучасних Олімпійських ігор в Афінах-1896 з подальшим проведенням такого спортивного форуму у роки між офіційними Олімпіадами. Але через напружену політичну ситуацію на Балканах провести Ігри 1910 року не вдалося, у 1914 році взагалі почалась Перша світова війна, й ідея поступово вмерла.
Хоча Міжнародний олімпійський комітет визнав ОІ-1906 офіційними і назвав їх "Другими Міжнародними Олімпійськими іграми в Афінах", у 1949 році цей статус був скасований. Події 1906 року, включаючи встановлення нових рекордів та завоювання медалей, більше не визнавалися МОК. Олімпійські ігри 1906 року часто називають "втраченими" або "забутими" іграми. За іронією долі, це була одна з найкраще організованих та відвідуваних подій того часу (20 країн-учасниць, 854 атлети). Цим Іграм приписують порятунок ідеї Олімпіади (у Сент-Луїсі було низьке представництво за повного домінування господарів-американців) та встановлення стандарту для майбутніх Ігор.
Рей Юрі в Афінах-1906 виграв стрибки з місця у довжину (3,30 м) та у висоту (1,56 м). Потрійний стрибок не включили до програми. Тож певний час після завершення кар'єри його вважали 10-разовим олімпійським чемпіоном…
Такий же успіх був у непереможної Людини-жаби і на ОІ-1908 у Лондоні. 35-річний Юрі виграв стрибки у довжину (3,33 м) та у висоту (1,57 м). Але цього разу його перевага над суперниками була невеличкою: він випередив грека Константіноса Циклітіраса, молодшого на 15 років, на 10 см у довжині і на 2 см у висоті.
23 липня 1908 року: Рей Юрі під час змагань зі стрибків у висоту з місця на Олімпійських іграх у Лондоні
Gеtty Іmаgеs
Час взяв своє: у віці 39 років Юрі подав заявку до олімпійської збірної США на Ігри 1912 року, але не досяг успіху. Втім, його олімпійські рекорди у Стокгольмі встояли: чемпіони у стрибках у висоту (відразу четверо) показали результат на 15 см нижчий, а чемпіон у стрибках у довжину (той же Циклітірас) – на 10 см менший.
Світові рекорди Рея Юрі виглядають так: стрибки у висоту – 1,675 м (1900), стрибки у довжину – 3,47 м (1904), потрійний стрибок – 10,86 м (1901). Все з місця, без будь-якого розбігу.
Він був справжнім унікумом. Його рекорд у стрибках у довжину з місця (3,47 метра або 11 футів 5 дюймів) все ще діяв, коли ця дисципліна була скасована на міжнародному рівні в 1930-х роках.
Нік Вінкельман, директор з викладання спортивних досягнень в інституті Аthlеtеs' Реrfоrmаnсе, який готує найкращих гравців-студентів до кар'єри у НФЛ, стверджує, що нинішні гравці не наближаються до Рея Юрі. Найкращий гравець НФЛ стрибнув у довжину на 11 футів, жоден з гравців не фіксував вертикального стрибка на 4 фути. А Юрі стрибав більше ніж на 5 футів.
"Я не можу уявити, щоб хтось піднімав свої стегна, свій центр маси, так високо", – каже Вінкельман."А уявіть собі, як це – з місця взяти висоту 1,6 м. Колись давно, будучи старшокласником, я займався важкою атлетикою у славетному запорізькому "Спартаку", де тоді директором був Леонід Іванович Жаботинський. І якось я бачив, як майстер спорту міжнародного класу Микола Харчук, штангіст першої важкої ваги, на спір застрибнув з місця на гімнастичного козла. Це було вражаюче. Але висота козла навіть на максимумі складає 1,35 м. Щоправда, й зріст Харчука був 170 см, на 15 см менший за Юрі…"
usорm.оrg
Після закінчення олімпійської кар'єри з 1912 року Юрі працював у Нью-Йоркській раді водопостачання, згодом – на посаді головного інженера системи Ашокан (водопостачання Нью-Йорка). Він допомагав проектувати котли для військово-морських кораблів США під час Першої світової війни та був провідним інженером у будівництві акведука, який досі доставляє воду з гір Кетскілл до Нью-Йорка.
Великий чемпіон, найкращий стрибун усіх часів помер 29 вересня 1937 року в Нью-Йорку. У медичному висновку було зазначено: від природних причин, пов'язаних із похилим віком та наслідками хронічного артриту, перенесеного в пізні роки життя. Але поза сумнівом свою роль у смерті Юрі також зіграли хвороба дитинства та спортивні навантаження.
Його дружина, Нелл Джонсон Юрі, також уродженка Лафайєта та випускниця Університету Пердью, померла в 1931 році. Батьків пережила їхня донька Мері Елізабет Юрі.
Попри те, що дисципліни, в яких перемагав Рей Юрі, були давно виключені з олімпійської програми, попри те, що його рекордні досягнення з кількості олімпійського золота були згодом перекриті, Америка неодноразово віддваала данину пам'яті великого атлета.
У 1983 році Юрі було обрано до Зали олімпійської слави США серед перших номінантів.
У серпні 2011 року Рада директорів міського урядування Лафайєта відкрила Молодіжний програмний центр LUМ Rаy Еwry.
У липні 2012 року громада Лафайєта вшанувала Рея Юрі пам'ятником у середній школі імені Джефферсона.
У серпні 2014 року Департамент транспорту Індіани назвав ділянку траси US 231 на честь Рея Юрі. Траса, що пролягає вздовж кампусу Університету Пердью у Вест Лафайєті, офіційно відома як Меmоrіаl Раrkwаy Rаymоnd Сlаrеnсе Еwry.
У 2019 році в Університеті Пердью було відкрито Центр спортивної інженерії імені Рея Юрі – спільний проєкт Інженерного коледжу Університету Пердью та Міжвузівської асоціації легкої атлетики. Ця структура, яку названо на честь олімпійця-рекордсмена та випускника Інженерного коледжу Рея Юрі, відображає його пристрасть до спорту та інженерії.
На жаль, медалі Рея Юрі вкрали з Нью-Йоркського атлетичного клубу, їх так і не було знайдено. Але в історії олімпійського спорту він залишився назавжди на дуже почесному місці.
Читайте також :
Фото
Боб Бімон – володар олімпійського рекорду, який тримається вже 57 років
Діамантова ліга оприлюднила календар на 2027 рік
Go to champion.com.ua
Сезон Діамантової ліги–2027 розпочнеться 7 травня в Досі та завершиться фіналом у Цюриху 25–26 серпня.
Як повідомляє Wоrld Аthlеtісs, до календаря увійшли 15 етапів на чотирьох континентах.
На перших 14 спортсмени збиратимуть очки для виходу до фіналу, де визначать переможців серії в окремих дисциплінах.
Змагання стануть важливою перевіркою форми перед вересневим чемпіонатом світу в Пекіні.
Календар Діамантової ліги–2027
7 травня – Доха
15 травня – Шанхай / Кецяо
22 травня – Сямень
27 травня – Рим
30 травня – Рабат
3 червня – Осло
6 червня – Стокгольм
25 червня – Париж
3 липня – Юджин
9 липня – Монако
13 липня – Лозанна
17 липня – Лондон
15 серпня – Сілезія
20 серпня – Брюссель
25–26 серпня – Цюрих (фінал)
Нагадаємо, у сезоні Діамантової ліги–2026 українці здобули чотири перемоги – усі у стрибках у висоту. Ярослава Магучіх виграла етапи в Рабаті (1,97 м) та Сілезії (2,00 м), Юлія Левченко перемогла в Сямені (1,99 м), а Олег Дорощук – у Монако (2,32 м).
Як повідомляє Wоrld Аthlеtісs, до календаря увійшли 15 етапів на чотирьох континентах.
На перших 14 спортсмени збиратимуть очки для виходу до фіналу, де визначать переможців серії в окремих дисциплінах.
Змагання стануть важливою перевіркою форми перед вересневим чемпіонатом світу в Пекіні.
Календар Діамантової ліги–2027
7 травня – Доха
15 травня – Шанхай / Кецяо
22 травня – Сямень
27 травня – Рим
30 травня – Рабат
3 червня – Осло
6 червня – Стокгольм
25 червня – Париж
3 липня – Юджин
9 липня – Монако
13 липня – Лозанна
17 липня – Лондон
15 серпня – Сілезія
20 серпня – Брюссель
25–26 серпня – Цюрих (фінал)
Нагадаємо, у сезоні Діамантової ліги–2026 українці здобули чотири перемоги – усі у стрибках у висоту. Ярослава Магучіх виграла етапи в Рабаті (1,97 м) та Сілезії (2,00 м), Юлія Левченко перемогла в Сямені (1,99 м), а Олег Дорощук – у Монако (2,32 м).
Go to champion.com.uaМевша завоював "срібло" півмарафону у Кракові з найкращим часом серед українців за останні 6 років
Український спортсмен Микола Мевша став срібним призером Королівського півмарафону у польському Кракові (РКО Сrасоvіа Рółmаrаtоn Кrólеwskі).
Представник України подолав дистанцію за 1:02.50, що стало його найкращим результатом у кар'єрі та сезоні. Він покращив свій попередній "персонал бест", який встановив торік – 1:02.51.
Також Мевша продемонстрував найкращий показник серед українських бігунів на півмарафонській дистанції за останні 6 років.
Востаннє українець показував кращий час у 2020-му, коли Богдан-Іван Городиський встановив національний рекорд України з результатом 1:00.40.
Михайло програв лише переможцю змагань із Кенії Дерріку Чеге (1:02.41).
Трійку замкнув ще один бігун із Кенії Гілларі Кіптум Майо Кімайо (1:03.07).
Призери чоловічого півмарафону РКО Сrасоvіа Рółmаrаtоn Кrólеwskі
Деррік Чеге Нйороге (Кенія) – 1:02.41
Микола Мевша (Україна) – 1:02.50
Гілларі Кіптум Майо Кімайо (Кенія) – 1:03.07Після змагань український бігун виклав у своєму профілі в Інстаграмі церемонію нагородження, поділившись емоціями від здобутого "срібла".
"Просто роблю свою роботу, кайфую від процесу і потроху рухаюсь далі. Тож не втрачайте віру в себе, боріться до кінця і не партеся завчасно. Життя ще може приємно здивувати", – написав Мевша.
Переглянути цей допис в Іnstаgrаm Допис, поширений Мykоlа Меvshа | Тренер з Бігу (@mеvshа_mykоlа)
Раніше став відомий склад збірної України на юнацькі Олімпійські ігри-2026.
Читайте також :
Їдемо на розвідку: Магучіх – про головний старт зимового сезону і тренування у Лос-Анджелесі
Представник України подолав дистанцію за 1:02.50, що стало його найкращим результатом у кар'єрі та сезоні. Він покращив свій попередній "персонал бест", який встановив торік – 1:02.51.
Також Мевша продемонстрував найкращий показник серед українських бігунів на півмарафонській дистанції за останні 6 років.
Востаннє українець показував кращий час у 2020-му, коли Богдан-Іван Городиський встановив національний рекорд України з результатом 1:00.40.
Михайло програв лише переможцю змагань із Кенії Дерріку Чеге (1:02.41).
Трійку замкнув ще один бігун із Кенії Гілларі Кіптум Майо Кімайо (1:03.07).
Призери чоловічого півмарафону РКО Сrасоvіа Рółmаrаtоn Кrólеwskі
Деррік Чеге Нйороге (Кенія) – 1:02.41
Микола Мевша (Україна) – 1:02.50
Гілларі Кіптум Майо Кімайо (Кенія) – 1:03.07Після змагань український бігун виклав у своєму профілі в Інстаграмі церемонію нагородження, поділившись емоціями від здобутого "срібла".
"Просто роблю свою роботу, кайфую від процесу і потроху рухаюсь далі. Тож не втрачайте віру в себе, боріться до кінця і не партеся завчасно. Життя ще може приємно здивувати", – написав Мевша.
Переглянути цей допис в Іnstаgrаm Допис, поширений Мykоlа Меvshа | Тренер з Бігу (@mеvshа_mykоlа)
Раніше став відомий склад збірної України на юнацькі Олімпійські ігри-2026.
Читайте також :
Їдемо на розвідку: Магучіх – про головний старт зимового сезону і тренування у Лос-Анджелесі
Дворазовий олімпійський чемпіон виграв Мельбурнський марафон із рекордом траси
Дворазовий олімпійський чемпіон Еліуд Кіпчоге переміг на Мельбурнському марафоні, встановивши новий рекорд траси.
Кенієць подолав дистанцію 42,2 км за 2:09:10 години, перевершивши попереднє досягнення на дві секунди.
Перемога в Мельбурні стала для Кіпчоге першою на марафонській дистанції з 2023 року, коли він виграв Берлінський марафон.
Мельбурнський марафон став третім етапом світового турне Кіпчоге, у межах якого він планує пробігти марафони на всіх семи континентах, зокрема в Антарктиді. У травні кенієць виступив у Кейптауні (Африка), де посів 16-те місце, а в липні фінішував 12-м у бразильському Порту-Алегрі (Південна Америка). Ініціатива легендарного марафонця покликана популяризувати біг і збирати кошти на благодійність.
Нагадаємо, Кіпчоге оголосив про завершення професійної кар'єри за день до старту Нью-Йоркського марафону в листопаді 2025 року. Той забіг він завершив на 17-му місці з результатом 2:14:36.
Загалом Кіпчоге здобув 11 перемог на марафонах серії Wоrld Маrаthоn Маjоrs. Найуспішнішим для нього став Берлін, де він перемагав п'ять разів. Також спортсмен двічі вигравав олімпійський марафон – у Ріо-де-Жанейро у 2016 році та Токіо у 2021-му.
Кенієць подолав дистанцію 42,2 км за 2:09:10 години, перевершивши попереднє досягнення на дві секунди.
Перемога в Мельбурні стала для Кіпчоге першою на марафонській дистанції з 2023 року, коли він виграв Берлінський марафон.
Мельбурнський марафон став третім етапом світового турне Кіпчоге, у межах якого він планує пробігти марафони на всіх семи континентах, зокрема в Антарктиді. У травні кенієць виступив у Кейптауні (Африка), де посів 16-те місце, а в липні фінішував 12-м у бразильському Порту-Алегрі (Південна Америка). Ініціатива легендарного марафонця покликана популяризувати біг і збирати кошти на благодійність.
Нагадаємо, Кіпчоге оголосив про завершення професійної кар'єри за день до старту Нью-Йоркського марафону в листопаді 2025 року. Той забіг він завершив на 17-му місці з результатом 2:14:36.
Загалом Кіпчоге здобув 11 перемог на марафонах серії Wоrld Маrаthоn Маjоrs. Найуспішнішим для нього став Берлін, де він перемагав п'ять разів. Також спортсмен двічі вигравав олімпійський марафон – у Ріо-де-Жанейро у 2016 році та Токіо у 2021-му.
На честь Магучіх назвали астероїд
На честь зіркової української легкоатлетки Ярослави Магучіх назвали астероїд поблизу Юпітера.
Про це повідомляє Суспільне спорт.
Цей астероїд було відкрито 9 березня 2002 року на горі Бігелоу (штат Арізона, США). Спочатку він мав попереднє позначення 2002 ЕВ110, проте потім був названий (57915) Маhuсhіkh на честь української спортсменки.
Нагадаємо, у 2026 році Магучіх виграла перший в історії абсолютний чемпіонат світу з легкої атлетики, здобула золоті медалі світової першості в приміщенні та Євро. Окрім того, спортсменка посіла друге місце у фіналі Діамантової ліги в Брюсселі.
Українка є чинною рекордсменкою світу в стрибках у висоту, а також олімпійською чемпіонкою та чемпіонкою світу в цій дисципліні.
Про це повідомляє Суспільне спорт.
Цей астероїд було відкрито 9 березня 2002 року на горі Бігелоу (штат Арізона, США). Спочатку він мав попереднє позначення 2002 ЕВ110, проте потім був названий (57915) Маhuсhіkh на честь української спортсменки.
Нагадаємо, у 2026 році Магучіх виграла перший в історії абсолютний чемпіонат світу з легкої атлетики, здобула золоті медалі світової першості в приміщенні та Євро. Окрім того, спортсменка посіла друге місце у фіналі Діамантової ліги в Брюсселі.
Українка є чинною рекордсменкою світу в стрибках у висоту, а також олімпійською чемпіонкою та чемпіонкою світу в цій дисципліні.
Саладуха відмовилася балотуватися до Ради World Athletics та підтримала Ліщинську
Go to champion.com.ua
Президентка Федерації легкої атлетики України Ольга Саладуха повідомила, що не висуватиме свою кандидатуру на виборах до Ради Wоrld Аthlеtісs.
У дописі в Фейсбук Саладуха пояснила рішення навантаженням у парламенті та Федерації.
"Кожен із цих напрямків у час війни потребує щоденної роботи та конкретних результатів. Для мене принципово не збирати посади, а виконувати взяті зобов'язання", – написала Саладуха.
Водночас вона наголосила, що продовжить міжнародну роботу, зокрема протидію поверненню росіян до світової легкої атлетики, залучення допомоги для українських спортсменів і тренерів та підтримки для відновлення спортивної інфраструктури.
Саладуха підтримала кандидатуру срібної призерки Олімпійських ігор Ірини Ліщинської, яку також підтримала Рада ФЛАУ.
"Свій голос у Раді Wоrld Аthlеtісs Україна повинна мати обов'язково. Тому я солідарна з кандидатурою Ірини Ліщинської", – зазначила вона.
Раніше Ольга Саладуха назвала три причини провалу синьо-жовтої збірної, яка завершила Олімпійські ігри-2026 без жодної нагороди.
У дописі в Фейсбук Саладуха пояснила рішення навантаженням у парламенті та Федерації.
"Кожен із цих напрямків у час війни потребує щоденної роботи та конкретних результатів. Для мене принципово не збирати посади, а виконувати взяті зобов'язання", – написала Саладуха.
Водночас вона наголосила, що продовжить міжнародну роботу, зокрема протидію поверненню росіян до світової легкої атлетики, залучення допомоги для українських спортсменів і тренерів та підтримки для відновлення спортивної інфраструктури.
Саладуха підтримала кандидатуру срібної призерки Олімпійських ігор Ірини Ліщинської, яку також підтримала Рада ФЛАУ.
"Свій голос у Раді Wоrld Аthlеtісs Україна повинна мати обов'язково. Тому я солідарна з кандидатурою Ірини Ліщинської", – зазначила вона.
Раніше Ольга Саладуха назвала три причини провалу синьо-жовтої збірної, яка завершила Олімпійські ігри-2026 без жодної нагороди.
Go to champion.com.uaЇдемо на розвідку: Магучіх – про головний старт зимового сезону і тренування у Лос-Анджелесі
Go to champion.com.ua
Світова рекордсменка зі стрибків у висоту Ярослава Магучіх розповіла, що 15 жовтня розпочинає підготовку до зимового сезону та протестує тренувальну базу у Лос-Анджелесі.
Її цитує Суспільне Спорт.
"Насправді, з 15 жовтня у мене вже розпочинається тренувальний збір і підготовка до зимового сезону. Головний старт – чемпіонат Європи. Я планую там виступати", – сказала Ярослава.
Також українська легкоатлетка повідомила, що у її плані є 2-місячний тренувальний процес на базі від Rеd Вull у Лос-Анджелесі. Саме у цьому американському місті з 14 липня по 30 липня 2028 року відбуватимуться наступні Олімпійські ігри.
"Можливо, буду повертатися (в Україну), але це ще не точно. Поки знаю, що два місяці – листопад і грудень – провести на тренувальній базі від Rеd Вull у Лос-Анджелесі. Їдемо на розвідку подивитися, як там що, адже Олімпійські ігри не за горами, залишилося півтора року", – додала Магучіх.
Нагадаємо, що уродженка Дніпра не потрапила до 10 претенденток на приз найкращої легкоатлетки світу в 2026 році.
У 2026 році Магучіх також виграла перший в історії абсолютний чемпіонат світу з легкої атлетики, здобувши золоті медалі світової першості у приміщенні та Євро.
Водночас срібна призерка фіналу Діамантової ліги-2026 у бельгійському Брюсселі нещодавно отримала свою іменну зірку на легендарній "Площі зірок" у центрі Києва.
Читайте також :
Фото
Магучіх – найкраща спортсменка вересня за версією НОК
Її цитує Суспільне Спорт.
"Насправді, з 15 жовтня у мене вже розпочинається тренувальний збір і підготовка до зимового сезону. Головний старт – чемпіонат Європи. Я планую там виступати", – сказала Ярослава.
Також українська легкоатлетка повідомила, що у її плані є 2-місячний тренувальний процес на базі від Rеd Вull у Лос-Анджелесі. Саме у цьому американському місті з 14 липня по 30 липня 2028 року відбуватимуться наступні Олімпійські ігри.
"Можливо, буду повертатися (в Україну), але це ще не точно. Поки знаю, що два місяці – листопад і грудень – провести на тренувальній базі від Rеd Вull у Лос-Анджелесі. Їдемо на розвідку подивитися, як там що, адже Олімпійські ігри не за горами, залишилося півтора року", – додала Магучіх.
Нагадаємо, що уродженка Дніпра не потрапила до 10 претенденток на приз найкращої легкоатлетки світу в 2026 році.
У 2026 році Магучіх також виграла перший в історії абсолютний чемпіонат світу з легкої атлетики, здобувши золоті медалі світової першості у приміщенні та Євро.
Водночас срібна призерка фіналу Діамантової ліги-2026 у бельгійському Брюсселі нещодавно отримала свою іменну зірку на легендарній "Площі зірок" у центрі Києва.
Читайте також :
Фото
Магучіх – найкраща спортсменка вересня за версією НОК
Go to champion.com.uaМагучіх розповіла, коли почне підготовку до зимового сезону
Зіркова стрибунка у висоту Ярослава Магучіх поділилася враженнями від повернення в Україну та розповіла про свої плани на підготовку до зимового сезону.
Слова легкоатлетки наводить Трибуна.
"В мене завжди тільки позитивні емоції від України, бо я дуже люблю повертатись додому. Це дає мені сил, заряджає мене. Тому я дуже рада, незважаючи ні на що, бути вдома.Відпочинок завершується. З 15 жовтня в мене починається підготовка до зимових змагань, тому що у нас в цьому році буде зимовий чемпіонат Європи в приміщенні, і потім чемпіонат світу в приміщенні. Тому на спорті все стабільно", – заявила українка.
Нагадаємо, раніше Магучіх не потрапила до 10 претенденток на приз найкращої легкоатлетки світу в 2026 році.
Слова легкоатлетки наводить Трибуна.
"В мене завжди тільки позитивні емоції від України, бо я дуже люблю повертатись додому. Це дає мені сил, заряджає мене. Тому я дуже рада, незважаючи ні на що, бути вдома.Відпочинок завершується. З 15 жовтня в мене починається підготовка до зимових змагань, тому що у нас в цьому році буде зимовий чемпіонат Європи в приміщенні, і потім чемпіонат світу в приміщенні. Тому на спорті все стабільно", – заявила українка.
Нагадаємо, раніше Магучіх не потрапила до 10 претенденток на приз найкращої легкоатлетки світу в 2026 році.
Дорощук здобув срібну медаль на етапі Континентального туру в швейцарській Беллінцоні
Go to champion.com.ua
Український легкоатлет Олег Дорощук посів друге місце в змаганнях зі стрибків у висоту серед чоловіків на етапі Континентального туру у швейцарській Беллінцоні.
25-річний спортсмен подолав планки 2.15, 2.20 та 2.24 метра з першої спроби. Українець став єдиним у фіналі, хто пройшов ці три висоти без жодної хиби. Утім, на результаті 2.24 метра він і зупинився. Висота 2.28 м так і не підкорилася українцю, й тому він забрав зі змагань срібну медаль.
Золоту нагороду виграв американський легкоатлет Джуваон Гаррісон, який зумів перестрибнути 2.28-метрову планку з третьої спроби. Трійку лідерів замкнув представник Ямайки Реймонд Річардс.
Результати змагань.
Джуваон Гаррісон (США) – 2.28 м
Олег Дорощук (Україна) – 2.24 м
Реймонд Річардс (Ямайка) – 2.24 м
Зауважимо, вже вшосте у цьому сезоні Дорощук здобув місце на подіумі в міжнародних змаганнях.
Нагадаємо, що нещодавно українець став віцечемпіоном Європи, поступившись у першості зірковому італійцю Джанмарко Тамбері.
25-річний спортсмен подолав планки 2.15, 2.20 та 2.24 метра з першої спроби. Українець став єдиним у фіналі, хто пройшов ці три висоти без жодної хиби. Утім, на результаті 2.24 метра він і зупинився. Висота 2.28 м так і не підкорилася українцю, й тому він забрав зі змагань срібну медаль.
Золоту нагороду виграв американський легкоатлет Джуваон Гаррісон, який зумів перестрибнути 2.28-метрову планку з третьої спроби. Трійку лідерів замкнув представник Ямайки Реймонд Річардс.
Результати змагань.
Джуваон Гаррісон (США) – 2.28 м
Олег Дорощук (Україна) – 2.24 м
Реймонд Річардс (Ямайка) – 2.24 м
Зауважимо, вже вшосте у цьому сезоні Дорощук здобув місце на подіумі в міжнародних змаганнях.
Нагадаємо, що нещодавно українець став віцечемпіоном Європи, поступившись у першості зірковому італійцю Джанмарко Тамбері.
Go to champion.com.uaМагучіх посіла друге місце на етапі Континентального туру в німецькому Гайльбронні
Українська легкоатлетка Ярослава Магучіх посіла друге місце в змаганнях зі стрибків у висоту серед жінок на етапі Континентального туру Гайльбронні, Німеччина.Ярослава пропускала перші чотири планки, розпочавши виступи одразу з висоти 1.93, яку підкорила з першої спроби. Зазначимо, що до цієї позначки у секторі, включно з Ярославою, залишилося лише 4 спортсменки з 12-ти. Також зі старту цю висоту подолали Ламара Дістін та Елеонор Паттерсон, а от німкеня Джоана Геррманн тут свої виступи припинила. Наступним випробуванням стали 1.96, де порядок місць на подіумі між собою розігрували Дістін, Магучіх та Паттерсон – і тут всі троє подолали планку з першої спроби. Аналогічний результат відбувся на 1.98 – ніхто помилок не допускав. Водночас 2.00 метри підкорилися Паттерсон з першої спроби, Дістін тричі стрибнула невдало, а от Магучіх з третьої спроби, але все ж змогла підкорити і цю висоту.Ярослава та Елеанор залишилися єдиними, хто вийшов на 2.02. У разі невдачі обох спортсменок, за рахунок меншої кількості помилок перемагала саме австралійка, але вона додала ще більше та з третьої спроби подолала і цю планку, повторивши свій особистий рекорд. Водночас всі три спроби Магучіх виявилися невдалими. Водночас Юлія Левченко з першого разу подолала 1.74, 1.78, 1.82 та 1.86, а от позначка 1.90 українці не піддалася. У підсумку вона розділила 5-те місце з представницею Чехії Міхаелою Грубою. Результати континентального туру в ГайльбронніСтрибки у висоту, жінки1. Елеанор Паттерсон (Австралія) – 2.02 м2. Ярослава Магучіх (Україна) – 2.00 м3. Ламара Дістін (Ямайка) – 1.98 м...5. Юлія Левченко (Україна) – 1.85 мНапередодні українець Роман Петрук посів дев'яте місце на турнірі Континентального туру в Гайльбронні.
Кохан виборов "срібло" на етапі Континентального туру в Брешії
Український метальник молота Михайло Кохан посів друге місце на бронзовому етапі Континентального туру, який відбувся в італійській Брешії.
Найкращою для українця стала друга спроба, у якій він відправив снаряд на 78.78 м. Однак перевершити результат чинного чемпіона Європи угорця Бенце Галаша Кохану не вдалося: суперник спочатку показав 79.94 м, а згодом закріпив лідерство кидком на 80.67 м.
Трійку призерів замкнув німець Сорен Клозе з результатом 76.41 м.
Підсумкові результати:
Бенце Галаш (Угорщина) – 80.67 м
Михайло Кохан (Україна) – 78.78
Сорен Клозе (Німеччина) – 76.41
Нагадаємо, напередодні Михайло Кохан здобув для України бронзу у метанні молота на чемпіонаті Європи, де він показв результат 79,49 м.
Найкращою для українця стала друга спроба, у якій він відправив снаряд на 78.78 м. Однак перевершити результат чинного чемпіона Європи угорця Бенце Галаша Кохану не вдалося: суперник спочатку показав 79.94 м, а згодом закріпив лідерство кидком на 80.67 м.
Трійку призерів замкнув німець Сорен Клозе з результатом 76.41 м.
Підсумкові результати:
Бенце Галаш (Угорщина) – 80.67 м
Михайло Кохан (Україна) – 78.78
Сорен Клозе (Німеччина) – 76.41
Нагадаємо, напередодні Михайло Кохан здобув для України бронзу у метанні молота на чемпіонаті Європи, де він показв результат 79,49 м.
Магучіх та Левченко на престижних змаганнях у Гайльбронні: онлайн-трансляція
Go to champion.com.ua
У неділю, 30 серпня, в німецькому Гайльбронні відбудуться змагання зі стрибків у висоту серед жінок у межах Срібного континентального туру.
Україну представлять Ярослава Магучіх та Юлія Левченко. Змагання розпочнуться о 15:25 за київським часом.
Дивіться онлайн-трансляцію від "Суспільного" у прямому етері на "Чемпіоні".
Нагадаємо, 27 серпня одразу три українки виступили на етапі Діамантової ліги в Цюриху. Ярослава Магучіх та Ірина Геращенко кваліфікувалися до фіналу, натомість Юлії Левченко не вдалося потрапити до топ-6 за підсумками сезону.
Україну представлять Ярослава Магучіх та Юлія Левченко. Змагання розпочнуться о 15:25 за київським часом.
Дивіться онлайн-трансляцію від "Суспільного" у прямому етері на "Чемпіоні".
Нагадаємо, 27 серпня одразу три українки виступили на етапі Діамантової ліги в Цюриху. Ярослава Магучіх та Ірина Геращенко кваліфікувалися до фіналу, натомість Юлії Левченко не вдалося потрапити до топ-6 за підсумками сезону.
Go to champion.com.uaОлімпійський чемпіон достроково завершив сезон через розрив зв'язок щиколотки
Go to champion.com.ua
Індійський метальник списа Нірадж Чопра заявив, що був вимушений припинити виступи через розрив зв'язок щиколотки, якого він зазнав під час тренування.
Про це він повідомив у власному Інстаграмі.
"Після періоду наполегливої праці я нарешті відчув, що набираю той темп, якого так прагнув, показавши найкращий результат сезону в Лозанні. На жаль, незабаром після цього під час тренування я отримав розрив зв'язок у щиколотці.
Після обговорення з лікарем та командою ми вирішили, що я пропущу решту цього сезону. Це прикро, особливо тому, що я відчував, що вже майже знайшов свій ритм. Але, як кажуть, невдачі – це частина шляху.
Зараз я зосереджуюся на повноцінному відновленні та поверненні ще сильнішим. Дякую всім за любов і підтримку", – написав легкоатлет.
Таким чином, індієць пропустить фінал Діамантової ліги, до якого він напередодні кваліфікувався, абсолютний чемпіонат світу з легкої атлетики (новостворений турнір, який має вперше пройти у 2026 році) та не поїде на Азійські ігри у складі збірної.
Зауважимо, що Чопра є чемпіоном Олімпійських ігор 2020 року в Токіо та "срібним" призером ОІ-2024 в Парижі. Він перший представник Азії, хто здобув золоту медаль на рівні Олімпіади серед метальників списа.
Окрім того, він став чемпіоном світу та віцечемпіоном світу у 2023 і 2022 роках відповідно, двічі вигравав Азійські ігри, тріумфував у чемпіонаті Азії та здобував першість у Діамантовій лізі 2022 року в Цюріху.
Нагадаємо, що напередодні український метальник списа Артур Фельфнер посів 8-ме місце на етапі легкоатлетичної Діамантової ліги у швейцарській Лозанні.
Про це він повідомив у власному Інстаграмі.
"Після періоду наполегливої праці я нарешті відчув, що набираю той темп, якого так прагнув, показавши найкращий результат сезону в Лозанні. На жаль, незабаром після цього під час тренування я отримав розрив зв'язок у щиколотці.
Після обговорення з лікарем та командою ми вирішили, що я пропущу решту цього сезону. Це прикро, особливо тому, що я відчував, що вже майже знайшов свій ритм. Але, як кажуть, невдачі – це частина шляху.
Зараз я зосереджуюся на повноцінному відновленні та поверненні ще сильнішим. Дякую всім за любов і підтримку", – написав легкоатлет.
Таким чином, індієць пропустить фінал Діамантової ліги, до якого він напередодні кваліфікувався, абсолютний чемпіонат світу з легкої атлетики (новостворений турнір, який має вперше пройти у 2026 році) та не поїде на Азійські ігри у складі збірної.
Зауважимо, що Чопра є чемпіоном Олімпійських ігор 2020 року в Токіо та "срібним" призером ОІ-2024 в Парижі. Він перший представник Азії, хто здобув золоту медаль на рівні Олімпіади серед метальників списа.
Окрім того, він став чемпіоном світу та віцечемпіоном світу у 2023 і 2022 роках відповідно, двічі вигравав Азійські ігри, тріумфував у чемпіонаті Азії та здобував першість у Діамантовій лізі 2022 року в Цюріху.
Нагадаємо, що напередодні український метальник списа Артур Фельфнер посів 8-ме місце на етапі легкоатлетичної Діамантової ліги у швейцарській Лозанні.
Go to champion.com.uaТроє іменитих британських ексспортсменів отримали вироки у справі про сексуальну експлуатацію неповнолітньої
Go to champion.com.ua
У межах розслідування справи щодо сексуального насильства над 16-річною дівчиною в Марокко, через яке заарештували тренера Леона Баптиста, також визнали винними трьох інших колишніх британських спортсменів.
Про це повідомляє ВВС.
Йдеться про дворазового срібного призера Ігор Співдружності Вілла Шармана, його брата та колишнього бобслеїста Річарда Шармана, а також ексбобслеїста Ламіна Діна. Окрім того, у справі фігурують ще двоє їхніх знайомих – Ешлі О'Лірі Джонс та Девід Так.
Згідно із судовими документами, у червні цього року всім п'ятьом чоловікам призначили умовне покарання у вигляді чотирьох місяців позбавлення волі та штраф у розмірі 500 дирхамів (близько 117 євро) за участь у спокушанні неповнолітньої.
У рішенні суду йдеться, що обвинувачені сиділи за одним столом із дівчиною та допомогли Баптисту переконати її вступити з ним у статевий зв'язок.
Речник цієї групи заявив, що чоловіки навіть не знали про свої судимості, поки до них не звернулися журналісти.
Чоловіки стверджують, що не знали віку дівчини, а деякі з них навіть не пам'ятають, чи бачили її в нічному клубі. Також вони наголосили, що не були присутні на судових засіданнях, а процес відбувався без перекладу на англійську мову.
Нагадаємо, що 41-річного Леона Баптиста засудили до 10 місяців ув'язнення за сексуальне насильство над неповнолітньою (після апеляції термін скоротили до восьми місяців). Постраждалій дівчині також призначили цивільну компенсацію в розмірі 60 тисяч дирхамів (приблизно 14 тисяч євро), яку мають спільно виплатити всі засуджені в цій справі.
Про це повідомляє ВВС.
Йдеться про дворазового срібного призера Ігор Співдружності Вілла Шармана, його брата та колишнього бобслеїста Річарда Шармана, а також ексбобслеїста Ламіна Діна. Окрім того, у справі фігурують ще двоє їхніх знайомих – Ешлі О'Лірі Джонс та Девід Так.
Згідно із судовими документами, у червні цього року всім п'ятьом чоловікам призначили умовне покарання у вигляді чотирьох місяців позбавлення волі та штраф у розмірі 500 дирхамів (близько 117 євро) за участь у спокушанні неповнолітньої.
У рішенні суду йдеться, що обвинувачені сиділи за одним столом із дівчиною та допомогли Баптисту переконати її вступити з ним у статевий зв'язок.
Речник цієї групи заявив, що чоловіки навіть не знали про свої судимості, поки до них не звернулися журналісти.
Чоловіки стверджують, що не знали віку дівчини, а деякі з них навіть не пам'ятають, чи бачили її в нічному клубі. Також вони наголосили, що не були присутні на судових засіданнях, а процес відбувався без перекладу на англійську мову.
Нагадаємо, що 41-річного Леона Баптиста засудили до 10 місяців ув'язнення за сексуальне насильство над неповнолітньою (після апеляції термін скоротили до восьми місяців). Постраждалій дівчині також призначили цивільну компенсацію в розмірі 60 тисяч дирхамів (приблизно 14 тисяч євро), яку мають спільно виплатити всі засуджені в цій справі.
Go to champion.com.uaAbout news channel
Новини спорту 🏆 онлайн України та світу, новини футболу, боксу, тенісу, ексклюзиви, анонси, відео огляди, онлайн-трансляції, інтерв'ю, Ліга чемпіонів, чемпіонат світу-2022, чемпіонат Європи, Олімпійські ігри 2022, УПЛ - читай українською
All publications are taken from public RSS feeds in order to organize transitions for further reading of full news texts on the site.
Responsible: editorial office of the site champion.com.ua.